Первое сообщение в теме :

3-я мировая?
В этой ветке предлагается размещать информацию об имперских устремлениях и действиях путлеровской рашистской россии

Як зміниться світ після Третьої світової війни
Автор: Дмитро Сінченко, координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»
Вісь зла – термін, який вперше використав колишній президент США Джордж Буш у щорічному зверненні до Конгресу США 29 січня 2002 року, та часто повторював весь період свого президентства, описуючи уряди країн, які звинувачують у спонсоруванні тероризму.
Тоді до неї входили Ірак, Іран та Північна Корея (КНДР). За Джоном Болтоном, до цього переліку було додано Кубу, Лівію та Сирію. У списку «оплотів тиранії» Кондолізи Райс фігурували Білорусь, Зімбабве та М’янма. Сьогодні цей список має впевнено очолити Росія.
Одразу після теракту «11 вересня», у світі почали говорити про «Третю світову війну» як війну цивілізованого світу з тероризмом. Схоже, сьогодні вона почалась. І український фронт, хоч і найбільший та найпомітніший, проте не єдиний.
Окрім окупованого російськими терористами українського Криму та частково окупованого українського Донбасу, бойові дії тривають у Смузі Гази, Сирії, Іраку, Афганістані, Лівії, Нагірному Карабасі, Боснії, Таїланді та в ряді африканських країн.
Наразі відносно спокійно у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії… проте будь-якої миті війна може туди повернутись.
До кожного конфлікту тією чи іншою мірою причетна Москва. Саме там знаходиться центр всесвітнього зла та мороку – «всевидяче око Саурона».
Наприклад, військові дії в Іраку відновились завдяки сирійським бойовикам. А хто відкрито підтримує військовий конфлікт у Сирії? Правильно, Кремль. Хто постачає сучасну зброю терористам з організації «Хамас»? Знову ж таки, Кремль… Кому вигідна ескалація збройних конфліктів по всьому світу? Москві… Саме так вдається відволікати увагу світової спільноти від подій в Україні.
Сьогодні події в різних гарячих точках світові лідери поки що не пов’язують, однак це не значить, що вони не мають між собою зв’язку. Друга світова війна також починалась із регіональних конфліктів… Історія циклічна.
Навіщо Росії розпочинати нову світову війну?
Нині, після останніх подій в Україні, всі починають розуміти, що Путін взяв курс на розв’язання Третьої світової війни. Більшість лідерів розвинених держав сподіваються, що він зупиниться, що з ним можна буде якось домовитись… однак все одно змушені готуватись до оборони.
Окрім України, до російського вторгнення необхідно готуватись, в першу чергу, країнам Прибалтики, Фінляндії, Польщі, Молдові, Грузії, Азербайджану, Білорусії, Казахстану… Всі вони є потенційними жертвами агресії, адже їхні території колись належали Російській та Радянській імперіям.
Однак на цьому Путін не планує зупинятись. Російська пропаганда на повну силу просуває в маси територіальні претензії до США (Аляска), Ізраїлю (Палестина), відновлення впливу на колишні країни Варшавського договору.
Путін повірив у своє вище призначення і розпочав війну зі всім цивілізованим світом. Він воює за відновлення могутності та впливу СРСР – тоталітарної імперії зла, кінцевою метою якого є навіть не біполярний світ, а не більше, ні менше, як світове панування.
Головним аргументом, який вселяє впевненість у своїх силах Путіна – це ядерна зброя. Вона ж є головною причиною того, що міжнародні злочини Кремля сходять його правителю з рук. І, що найгірше, Путін, доведений до відчаю, дійсно може цю зборю застосувати.
Як можна запобігти масштабним руйнаціям імовірно ядерної війни? У світових держав, насправді, є єдиний варіант – війна в середині самої Росії. Народне повстання, демократична революція і національно-визвольні війни різних республік. По своїй території ядерною зброєю Путін не стрілятиме.
Схема, застосована Кремлем в Україні, Молдові та Грузії, ідеально пасує для самої Російської Федерації. Поява сепаратистської організації, захоплення адмінбудівель, проведення референдуму, проголошення незалежності або приєднання до сусідньої держави...
Територіальні претензії до Росії та самовизначення народів
Територій, що хотіли б отримати незалежність від Москви, або навіть приєднатись до іншої держави, в Росії безліч. Рівно, як і сусідів, зацікавлених у такому розвитку подій. Розглянемо найяскравіші приклади.
1. Калінінградська область. Територія, анексована Росією у Німеччини після Другої світової війни, відома як Кенігсберг. Межує з Литвою та Польщею і не має сухопутного кордону з РФ. Не зважаючи на те, що німецьке населення було майже повністю депортоване, а звільнені території заселені переважно росіянами, в області тривалий час діють сепаратистські організації. На цю територію можуть одночасно претендувати Литва, Польща та Німеччина.
2. Карелія, Ленінградська, Мурманська, Архангельська, Новгородська області. Понад 16 років Карело-Фінська Республіка була 16-ю союзною республікою СРСР, тому цілком могла би претендувати на повну незалежність. Водночас, економічно, історично і етнічно ці території близькі до Фінляндії.
3. Курили, Сахалін. На ці території тривалий час відкрито претендує Японія. Офіційно вона досі перебуває у стані війни з Росією, ще з Другої світової.
4. Далекий схід, Сибір. На великій і майже не заселеній території знаходиться чимало народностей, частина з яких мають власні автономні республіки. Тут зможе утворитись від 1 до 15 держав, однак значно імовірнішою перспективою для них буде приєднання до Китаю.
5. Кавказ (Чечня, Інгушетія, Дагестан, Карачаєво-Черкесія, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія). Не зважаючи на придушення повстання у Чечні, народи Кавказу завжди зберігали прагнення до незалежності, і повернуться до цієї ідеї за першої ліпшої можливості. На основі кавказьких республік може утворитись федеративна мусульманська держава.
6. Кубанський, Ставропольський краї, Ростовська, Воронізька, Курська, Білгородська, Брянська, Волгоградська області – це етнічні українські території. Вони заселялись переважно українцями (землі східної Слобожанщини, Стародубщини, Малинового та Жовтого клинів). Логічно, що на них зможе претендувати Україна.
7. Смоленськ – це давнє білоруське місто. За зручної нагоди, воно, разом із околицями, могло би повернутись до своєї нації.
Розвал Росії поставить, нарешті, крапку у біполярній системі світу, однак народить багатополярну систему. Цьому сприятимуть виснаження США та ЄС внаслідок протистояння з Росією, економічний розвиток та інтеграційні процеси між країнами «третього світу». І, чим пізніше демократичні країни увійдуть у відкритий конфлікт з путінською Росією, тим більших втрат зазнають.
На мою думку, світовими тенденціями є поєднання новітніх технологій із пізнанням та переосмисленням історії, як світової, так і кожної окремої людини і людських спільнот. Повернення до своїх коренів, відновлення шанобливого ставлення до природи, заглиблення у свій духовний світ та пошук внутрішньої гармонії – це єдиний порятунок глобалізованого світу споживацтва та лицемірства від самознищення. І у світових трансформаціях вагому роль може зіграти саме український народ.
Нові полюси:
1. Америка. Вашингтон. Сьогоднішня політика американського лідера зробила номінальну наддержаву практично беззубою та слабкою. І цю тенденцію буде важко зупинити. Зрозуміло, що столиця США продовжуватиме впливати на всі процеси у світі. Але з часом її вплив буде зведено до країн Північної та Центральної Америки.
2. Азія. Пекін. Китай повністю перехопить знамена СРСР і стане головним центром тоталітаризму і деспотизму у світі. Інтереси Китаю не обмежаться східною частиною Росії, а включатимуть у себе також країни середньої Азії, Монголію, Корею, В’єтнам, Лаос, Камбоджу, і непокірний острів Тайвань.
3. Європа. Київ. Для когось це буде занадто амбітно, для когось – неймовірно, однак, виключно із приєднанням України до ЄС, Європа набуде суб’єктності і стане самостійним гравцем на міжнародній арені. Під впливом українського народу, європейці почнуть просинатись і згадувати свої цінності, за які українці сьогодні віддають свої життя. Європейські країни отримають поштовх до нового розвитку і зможуть подолати внутрішню кризу. До складу ЄС, з часом, увійдуть і держави, що утворяться на місці європейської частини Росії, і Молдова, і Туреччина, і Ізраїль, і Грузія, і Азербайджан, і Вірменія, і Білорусь, і країни Середземномор’я.
4. Ісламський світ. Багдад. Мусульманські країни Ірак, Іран, Саудівська Аравія, Афганістан, Пакистан, ОАЕ, Оман, Ємен, Кувейт тощо об’єднаються довкола спільної культури, релігії та економіки. Вони не стануть єдиною державою, однак створять певні наддержавні органи, у форматі військово-економічного союзу.
5. Індія. Делі. На противагу ісламським країнам та Китаю, навколо Індії об’єднаються її сусіди, які не захочуть потрапити в залежність від Пекіну, такі як Шрі-Ланка, М’янма, Таїланд, Непал, Бангладеш.
6. Латинська Америка. Бразиліа. Бразилія вже тривалий час виконує роль регіонального лідера, а на континенті вже створено наддержавне об’єднання. В подальшому інтеграційні процеси будуть поглиблюватись. Найімовірніше, у них братимуть участь також Аргентина, Болівія, Уругвай, Парагвай, Перу та Чилі.
7. Австралія. Канберра. Зрозуміло, що на Австралію орієнтуватимуться навколишні країни Океанії та острівні держави Південно-Східної Азії. Такими країнами можуть бути Нова Зеландія, Індонезія, Папуа Нова Гвінея, Малайзія, Сінгапур, Філіппіни тощо.
8. Африка. Преторія. Процес розвитку африканських країн, безумовно, буде найдовшим та найскладнішим. І першість у цьому процесі триматиме найрозвиненіша країна регіону – Південно-Африканська Республіка. В процес, із часом, будуть включені всі країни континенту, за виключенням тих, що мають вихід до Середземного моря.

Отже, все тільки починається. Україну чекає велике майбутнє.

Россия готовит открытие «второго фронта» из Приднестровья

Об этом заявил руководитель молдавской ассоциации ветеранов войны на Днестре 1992 года "Тирас-Тигина", подполковник в отставке Анатол Караман в интервью молдавскому изданию Ziarul de Garda.
"Из достоверных источников мне стало известно, что минувшей ночью вся военная техника в Приднестровье в срочном порядке была передислоцирована на юг Слободзейского района на границе с Украиной, откуда Россия готовится открыть второй фронт в направлении Одессы", - заявил Караман.
По его мнению, в настоящее время на территории Приднестровского региона находятся около 20 тысяч российских военных, хорошо обученных для ведения боя, как в полевых, так и в городских условиях.

Москва угрожает Азербайджану и не только

Профессор МГУ, один из самых известных идеологов «Русского мира», идеолог сепаратистских движений на юго-востоке Украины Александр Дугин заявляет, что поддержка Азербайджаном резолюции ООН по Украине скажется на российско-азербайджанских отношениях.
«За свою позицию Баку придется расплачиваться. И очень серьезно. Еще раз повторяю: территориальная целостность Азербайджана в руках России. Как я отметил, Россия пристально следит за поведением своих соседей касательно украинских событий. После такого выступления Азербайджана в ООН, я могу сказать только так: сейчас мы разберемся с Украиной, а потом посмотрим, кто нам друг, а кто – враг. Даром это не пройдет», - заявил он.
Дугин отметил, что единственным гарантом территориальной целостности всех постсоветских государств является именно Россия. «Если Россия не захочет быть гарантом территориальной целостности этих государств – то их территориальная целостность будет нарушена», - сказал профессор.
«Пока Россия поддерживает юридические требования Азербайджана на Карабах. Стоит только попытаться начать искать нового «старшего брата» за пределами России, то разрушится все. Разрушатся Азербайджан, Армения, Молдова, как разрушились Грузия и Украина. При конфронтации с Москвой ни одно постсоветское государство существовать в нынешних границах не будет. Оно будет существовать в других границах, значительно меньших, чем сейчас. Причем как де-юре, так и де-факто. Это геополитический закон. Кто хочет попробовать бросить вызов этому закону – пусть попробует», - заявил Дугин.

Вооруженные Силы РФ продолжают активно наращивать ударную группировку на границе с Украиной и во временно оккупированном Крыму.

Об этом на брифинге сообщил спикер Информационно-аналитического центра СНБО Андрей Лысенко.
«Фиксируются активные действия ВС РФ по наращиванию ударной группировки на границе с Украиной и на временно оккупированной территории Крыма, обустройству и укреплению боевых позиций напротив участка Донецкого пограничного отряда», – сказал Лысенко
По его словам, продолжается концентрация ВС РФ и на мариупольско-таганрогском направлении.
«По оперативной информации, начиная с 07.09.2014, по трассе сообщением Ростов-на-Дону – Новоазовск в сторону Украины проследовали 2 колонны техники – 172 единицы гусеничной техники, 30 БТР, 200 грузовиков», - отметил спикер.
Он добавил, что в районе населенного пункта Куйбышево (РФ) развернуто подразделение российской ПВО, которое осуществляет контроль за воздушным пространством восточной части Луганской и северной части Донецкой областей.
Кроме того, отмечается активизация перемещения российско-террористических войск в Украине, в районе населенных пункт Луганск, Лисичанск, Алчевск.
Об этом сообщает руководитель группы Информационное сопротивление Дмитрий Тымчук на своей странице в Facebook.
По информации Тымчука, также отмечается усиленная переброска группировке российских войск в Донбассе горюче-смазочных материалов. «Топливо завозится бензовозами с территории РФ», – подчеркнул он.
Отметим, что примерно в 40 км от Алчевска находится город Дебальцево, где сейчас находятся украинские силовики. Ранее сообщалось, что там существует вероятность окружения сил АТО.

Эксперт: Россия развязывает в Балтии "войну разведок"

Странам Балтии объявлена война, но не такая, какую Россия ведет на востоке Украины, а "война разведок". Об это заявил бывший глава департамента государственной безопасности Литвы Мечис Лауринкус.
По мнению Лауринкуса, недавнее задержание сотрудника полиции безопасности Эстонии Эстона Кохвера является четким сигналом странам Балтии и Польше.
"Это сигнал, что воевать будут не бронетехникой, танками и самолетами. Это будет война разведок. Это сигнал странам НАТО в этом регионе, что против них возможны подобные операции. Но для каждой страны они будут отличаться", - считает эксперт.
Лауринкус убежден в необходимости учитывать, что в связи с войной в Украине противник находится в боевой готовности. "Концентрация особенно велика. Эти структуры все свои действия планируют и координируют", - добавил он.
Ранее министр иностранных дел Эстонии Урмас Паэт заявил, что похищенный сотрудник КАПО (полиции безопасности - ред.) увезен в Москву. Российская сторона утверждает, что Кохвера задержали на территории РФ. Лефортовский суд Москвы в субботу санкционировал арест Кохвера.
Накануне официальные представители Таллина заявили, что утром 5 сентября на территории Эстонии вблизи пограничного пункта Лухамаа в юго-восточной части страны неизвестные лица, прибывшие с территории России, захватили сотрудника полиции безопасности, исполнявшего служебные обязанности. Применив силу и угрожая оружием, неизвестные увезли сотрудника КАПО в Россию.
Вечером 5 сентября ФСБ России заявила, что сотрудник полиции безопасности Эстонии был задержан в Псковской области, при этом задержанный проводил агентурную операцию: у него нашли пистолет, 5000 евро, средства для скрытой аудиозаписи, а также "материалы, которые имеют характер разведывательного задания".

NYT: Следующий территориальный захват Москвы - Нагорный Карабах

"Украина не единственная страна, где Россия мутит воду. После распада СССР в 1991 году Москва регулярно поддерживала сепаратистов в пограничных государствах, чтобы вынудить эти страны смириться с российским диктатом. Последние подобные действия разворачиваются на Южном Кавказе", - пишет Бренда Шеффер, профессор политологии Хайфского университета, в статье, которую публикует The New York Times.
"Уже несколько недель Москва, как кажется, обостряет давний конфликт между Арменией и Азербайджаном, изображая для обеих стран повелителя-миротворца", - пишет Шеффер, сообщая, что в первую неделю августа в столкновениях на границе, по некоторым данным, погибли до 40 армянских и азербайджанских военнослужащих.
"Неразрешенный конфликт - в России его называют "замороженным" - дает российским войскам оправдание для вступления в регион и шантажа обеих сторон. Как только российские силы прибудут на место, ни одна из сторон не сможет тесно сотрудничать с Западом, не опасаясь возмездия Москвы", - полагает автор статьи.
"Последняя вспышка насилия предшествовала встрече 10 августа в Сочи, на которой Путин добивался согласия на развертывание дополнительных российских "миротворцев" между Арменией и Азербайджаном", - обращает внимание профессор. По ее данным, инициатором последней стычки выступил Ереван. Шеффер кажется маловероятным, что армия Армении "затеяла бы такую провокацию без согласования с Россией".
"Возобновление открытых боестолкновений дало бы России предлог для отправки большего количества войск под прикрытием миротворческой операции. Дестабилизация Южного Кавказа также может сорвать огромный проект строительства газопровода, согласованный в декабре 2013 года, который мог бы облегчить зависимость Европы от российского топлива", - говорится в статье.
Шеффер поразили заявления американской администрации о том, что она приветствует организованную Россией встречу в Сочи. "Неужели Вашингтон ничему не научился в Грузии и в Украине? - недоумевает она. - Чтобы предотвратить эскалацию кавказского конфликта и лишить Путина предлога для нового захвата территорий, президенту Обаме следует пригласить лидеров Азербайджана и Армении в Вашингтон и показать, что Америка не бросила Южный Кавказ".
"Вашингтону следует возложить вину на Россию и сопротивляться любому так называемому разрешению конфликта, которое приведет к развертыванию в регионе дополнительных российских войск", - рекомендует политолог.
"В конце концов, Западу необходима стратегия, которая не даст Москве захватить очередной пограничный регион. При всей своей удаленности Нагорный Карабах - это следующий фронт попыток России восстановить распавшуюся империю. Если позволить Южному Кавказу утратить суверенитет в пользу России, это нанесет смертельный удар по и без того сократившейся способности Америки заключать и поддерживать союзы на постсоветском пространстве и за его пределами", - предупреждает Шеффер.

Россия начала перебрасывать бензовозы на Донбасс

Об этом сообщил на своей странице в Facebook руководитель группы "Информационное сопротивление" Дмитрий Тымчук.
"Нас смущает поток российских бензовозов из России на Донбасс. Дай Бог, чтобы топливо нужно было российским оккупантам для того, чтобы убраться из Украины, а не для наступательных действий", - пишет он.

У Путина появилось искушение двинутся на страны Балтии, - Forbes

"Идея, что Владимир Путин двинется на страны Балтии - Литву, Латвию и Эстонию (а в каждой из этих стран есть значительное русское меньшинство) - кажется немыслимой большинству наблюдателей хотя бы потому, что это разрушило бы само основание послевоенной системы безопасности Запада, поскольку все три страны входят в НАТО.
Даже вечно беспомощный Барак Обама и робкие лидеры Европы будут вынуждены перейти к решительным действиям", - пишет главный редактор Forbes Стив Форбс
Однако Форбс не исключает, что с учетом реакции Запада на вторжения в Грузию и в Украину у Путина появится искушение кинуть пробный шар. Российский президент не станет посылать войска и танки - вместо этого страны Балтии наводнят подготовленные агенты и провокаторы, а их экономика будет серьезно страдать от дестабилизации и давления. "Он, безусловно, может попробовать", - полагает автор.
"США и НАТО не будут знать, как реагировать. Без открытого вторжения вполне может оказаться, что Путину удастся выпотрошить из НАТО его сущность", - говорится в статье. "Что нужно делать Западу, вполне очевидно, однако это произойдет только при волевом руководстве США", - уверен автор.
Форбс предлагает ряд мер по сдерживанию России: снабжение Украины всеми необходимыми вооружениями, создание украинского валютного совета для стабилизации гривны, постоянное присутствие войск НАТО в Польше и странах Балтии, резкое обострение финансовых санкций против российских олигархов, банков и корпораций.
"Благодаря слабому доллару Россия с начала прошлого десятилетия получила сотни миллиардов долларов непредвиденных доходов от экспорта нефти и газа. Стабильный доллар резко сократил бы этот приток денег - совсем как в 1980-е, когда Рональд Рейган покончил с ужасной инфляцией 1970-х годов", - утверждает автор статьи.
"Приведите в порядок экономику США, как президент Рейган в начале 1980-х, - дает последний совет главный редактор. - Наш потрясающий пример крайне деморализовал Москву".
"С этим, увы, придется подождать до нового президента", - сожалеет Форбс.

La Stampa. Як зупинити Путіна? Захід виявив, що не має для цього ні зброї, ні твердого наміру

Фінансові санкції могли б приперти Путіна до стінки, але Меркель тисне на гальма, а Обама боїться відкритого зіткнення, пише Джанні Ріотта в газеті La Stampa.
Колишній глава Пентагону Леслі Гелб, нині почесний голова Ради з міжнародних відносин, каже, що росіяни, американці, європейці та українці б'ють світові рекорди з продажності, брехні, лицемірства і діям на шкоду власним інтересам, передає видання.
На сайті Daily Beast Гелб пише, що весь політичний клас Києва, і проросійський, і проєвропейський, корумпований аж до самих кісток і "перепродає" будь-яку дипломатичну угоду тому, хто заплатить більше.
Європа канцлера Меркель, за словами Гелба, "помилилася у всьому", бо запропонувала економічний пакт колишньому президенту Януковичу , маріонетці Путіна, чим налякала Кремль, змусивши його запропонувати 15 млрд доларів як "пряник", щоб купити Україну, які перетворилися на "батіг" окупації Криму, коли Київ повстав.
На думку Гелба, Америка теж лицемірна і безпорадна: Буш-молодший і пальцем не поворухнув, коли Путін перевіряв тактику, яка потім була використана в Криму, напавши на Грузію в 2008 році під вигаданим приводом, унаслідок чого з'явилися дві міні-"держави" - Абхазія та Південна Осетія. Білий дім схвалив відокремлення Косова від Сербії – то чому б Путінові не повторити подібну операцію в Криму?
Ветерани дипломатії Бжезінський, Кіссінджер і Проді запропонували план, відповідно до якого "Україна повинна бути вільною і нейтральної між ЄС і Росією, як Фінляндія", йдеться далі в статті. Але здоровий глузд не завжди спрацьовує: Путін, відкидаючи дипломатичні аванси Німеччини, не хоче, щоб Україна була нейтральною. Він окупував Крим, потім його анексував. Як зазначає Ян Бреммер, засновник консалтингово-аналітичного агентства "Євразія", якщо Київ зрозуміє підтекст і погодиться стати васалом Москви, добре; якщо ж не зрозуміє, то "особлива війна", випробувана в Грузії і Криму, охопить і західні області України.
М'якість Заходу викликає різку реакцію у колишнього чемпіона світу з шахів, антипутинського активіста Гаррі Каспарова, пише Джанні Ріотта. На думку Каспарова, "якщо Вашингтон, Берлін, Лондон, Париж застосують банківський важіль, Путіну висунуть звинувачення представники багатющого класу, які його підтримують". Насправді Меркель не хоче вступати в конфлікт з Путіним, а Камерон побоюється, що саме Кремль шантажує олігархів, нагадуючи їм про роки, проведені у в'язниці колишнім фінансистом Михайлом Борисовичем Ходорковським. Що стосується Олланда, то Франція підписала суперечливий контракт на військові постачання Москві, зокрема сучасний вертольотоносець "Владивосток", йдеться в статті.
"Залишається Обама. Президент діє повільно, він розуміє, що у нього немає військового варіанту, але йому також відомо, що, якщо нестримний Путін окупує Київ, проб'є його трагічний час, як для Кеннеді в дні Кубинської кризи 1962 року народження. Іншими словами, Білий дім не буде провокувати Путіна, хоча меморандум, підписаний в Будапешті, зокрема і Росією, гарантує територіальну цілісність України. За розрахунками Вашингтона, те, що залишиться від України, все одно буде ставати дедалі більш європейським, а агресивність царя Путіна наблизить до США інші країни", - пише автор статті.
"Ситуація залишається невизначеною і небезпечною. Швеція і Польща знову озброюються. Але США і ЄС не володіють майстерністю Каспарова і лише реагують на дії Путіна, не маючи справжньої довготривалої стратегії, - вважає автор. - Здалеку на все це поглядає Китай, країна, яка боїться заворушень пострадянського характеру, країна, суперником якої на Тихому океані є США і яка не може нескінченно терпіти нестабільність, яку сіє від Східної Європи до Центральної Азії Росія - історичний ворог народу хань. Багато ключів Другої холодної війни лежать у Пекіні, який тільки на перший погляд далекий від Севастополя", - доходить висновку Ріотта.