Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум.
Вы хотите отреагировать на этот пост ? Создайте аккаунт всего в несколько кликов или войдите на форум.
Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум.

Как вернуть город под контроль местной общины? Как в дальнейшем разумно управлять им? Как сделать его процветающим?
 
ФорумФорум  ПорталПортал  Последние изображенияПоследние изображения  ПоискПоиск  РегистрацияРегистрация  Вход  
Последние темы
» Ищу место для покупки косметики: нужен совет опытных покупателей
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 15:59 автор jonatanswift

» В поисках аккумулятора
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 15:04 автор StarTrek22

» В мире автомобильных аккумуляторов
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 15:00 автор StarTrek22

» Надежность и качество
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 14:57 автор StarTrek22

» Для тех, кто знает цену качества
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 14:54 автор StarTrek22

» Гарантия вашего спокойствия на дороге
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 14:50 автор StarTrek22

» Обеспечьте своему авто надежную энергию
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 14:46 автор StarTrek22

» лучшие проститутки по вызову
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 8:07 автор lil

» шлюxи для развлечений
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВчера в 7:38 автор fata

Самые просматриваемые темы
Крымская война 2014-2023 = Кримська війна 2014-2023
Оккупационные "власти" извещают... = Окупаційна "влада" сповіщає...
Книги для військовослужбовців
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 1)
Люди: красота и здоровье души и тела
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2)
Купить диплом
Важное = Важливе
Web Grill - делаем дизайн сайтов, сами сайты, продвижение сайтов
3-я мировая? = 3-я світова?
Социальные закладки
Социальные закладки reddit      

Поместите адрес форума Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум. на вашем сайте социальных закладок (social bookmarking)

Поделиться
 

 Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2)

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз 
На страницу : Предыдущий  1 ... 34 ... 64, 65, 66 ... 70 ... 75  Следующий
АвторСообщение
СМИ



Сообщения : 3206
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2)   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyЧт 25 Дек 2014 - 6:38

Первое сообщение в теме :

Это сообщение является первым во второй части темы "Победа за нами! = Перемога за нами!"
Конец первой части этой темы на странице - http://alupka.forum2x2.ru/t56p990-topic
(Такова уж особенность нашего провайдера)

Украинские партизаны нанесли удар россиянам под Новоазовском

Координатор группы "Информационное Сопротивление", занимающейся анализом событий в зоне боевых действий, Дмитрий Тымчук сообщил в своем "Фейсбуке", что российская диверсионно-разведывательная группа возвращалась с территории, контролируемой украинскими войсками, и уже на оккупированной ДНР территории попала в засаду.
"В результате боестолкновения с подразделением украинских партизан несколько российских военнослужащих погибли, командир российской ДРГ был тяжело ранен от выстрела 40-мм подствольного гранатомёта ГП-25", - сказано в сообщении.
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз

АвторСообщение
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Зеленский так и не научился быть президентом (+видео)   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВс 22 Мар 2020 - 7:26

Зеленский так и не научился быть президентом (+видео)

Андрей Илларионов, российский политик и экономист

Мне не нравится президент Украины Зеленский. Он случайно попал на эту должность. И самая большая проблема с ним, что все, что он делает со страной - он делает не со зла. Он исходит из благородных побуждений. Но, как говорит пословица, благими намерениями дорога в ад вымощена.
Не понимая последствий своих действий, Зеленский обманул украинское общество. Он пообещал украинскому народу то, чего он не сможет дать ни при каких обстоятельствах. Более того, своими действиями и своим бездействием он наносит очень большой ущерб Украине – даже не понимая этого. Он может хотеть добра своей стране – но по факту чрезвычайно вредит ей. Потому что не понимает, что должен делать на посту президента.
Летом прошлого года я написал у себя в журнале: у Зеленского есть 6-7 месяцев на овладение искусством государственного управления. 6-7 месяцев, чтобы понять, что нужно делать. В том, что первые полгода он гарантированно будет делать ошибки, я не сомневался. Там просто другого варианта не было. Тем не менее, если бы за 6-7 месяцев он чему-то научился – был бы шанс, что он будет исправлять допущенные ошибки.
Но прошло 10 месяцев. И – ни единого признака того, что Зеленский овладел элементарными азами государственного управления или что он понимает, что его окружает.
Это означает, что он не в состоянии научиться. Это означает, что чем дольше он будет находиться на этом посту – тем больше ущерба он нанесет Украине. Не желая этого.
Даже на Нормандской встрече с Путиным Зеленский проиграл. С разгромным счетом о:26. Анализируя документы, принятые на Нормандской встрече, официальные заявления представителей, а также ответы на вопросы на пресс-конференции, я еще по горячим следам говорил: Путин обыграл Зеленского по всем возможным пунктам. Там нет ни одного выигрыша Украины.
Понятно, что у Зеленского нет опыта. Что ему изначально на подобных переговорах будет сложнее. Но по факту – Зеленский оказался даже слабее, чем ожидал Путин.
И у меня нет советов для Зеленского. Кроме одного: никогда не садиться играть в карты с шулерами и никогда не возвращаться за стол переговоров с Путиным. Никогда. Ни при каких условиях. Ни в нормандском формате, ни в минском, ни в будапештском. Ни в каком. Просто закрыть эту тему. Забыть о переговорах с Путиным.

И, по моему мнению, Зеленский как президент Украины – это почти уже прошлое.
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Ця влада має піти. Чим швидше - тим краще для України   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyВс 22 Мар 2020 - 7:30

Ця влада має піти. Чим швидше - тим краще для України

Дмитрий Ярош, создатель "Правого сектора"

Українська добровольча армія не займається партійною політикою.
Ми допомагали і допомагаємо відстоювати Незалежність та Соборність нашої Держави, шість років воюючи проти агресії споконвічного ворога - Росії.
Але коли в тилу, на вищих державних щаблях відбувається казна-що, я вирішив висловити свою позицію.
Тут не про партії, а про Державу!
Під час великої біди люди мають гуртуватися та долати її разом.
Як споконвіків казали в Україні: "Гуртом і батька легше бити".
У ситуації із пандемією, наш народ мала б гуртувати вища державна влада.
Але, замість об’єднання українців у боротьбі із коронавірусною і кремлівською заразою, ми бачимо супердилетанство, цілковитий непрофесіоналізм, дурість, брехливість, капітулянство, дебільну кадрову політику, антинаціональні та антидержавні провокації, відродження повної влади компрадорської олігархії тощо... І кожноденний беззмістовний піар-піар-піар...
Не минуло і року, як Зеленський став президентом, а його виступи без блювотного рефлексу вже дивитися неможливо.
Бездарність з наполеонівським комплексом керує нашою Державою - тепер це доконаний факт.
І чим довше це "зелене" непорозуміння буде при владі, тим менше шансів у нас, українців, перемогти у війні як проти коронавірусу, так і проти московської імперії...
Висновок однозначний: "Зелена влада" має піти. Чим швидше, тим краще для України. #Зе_END!

P.S. Алгоритм дій простий і перевірений, конституційний та мирний: державницькі політичні партії, громадські організації, активісти об’єднуються під прапором Національної ідеї - ідеї державності української нації; пропонують суспільству концепцію і конкретну програму побудови Держави, персоналізовану урядову команду, і шляхом акцій громадянської непокори та прямої дії змінюють владу.
І головне, беруть на себе ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!
Щоб знову не було так, як завжди: одні ризикують всім - життям, здоров’ям, свободою, а інші приходять до влади і паразитують на поті та крові українців...

Честь маю.
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Завоювання Майдану нинішня влада зливає в унітаз   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyСб 11 Апр 2020 - 8:17

Завоювання Майдану нинішня влада зливає в унітаз

Олег Сенцов

Я знаю Тетяну Чорновол особисто. Можна по різному ставитися до її політичної діяльності, але вона мужня жінка, одна з найактивніших борців з Януковичем. Її чоловік загинув в АТО, а саму Тетяну ледь не вбили покидьки ще за часів Майдану, жорстоко побивши. Зараз інші «добрі» люди обвинувачують її в навмисному вбивстві людини 18 лютого 2014 року. Хоча усім давно відомо, що то був нещасний випадок, і загиблий свідомо залишився в підпалений будівлі, відмовившись її залишати. Я теж був там поруч, хоч і підійшов пізніше, коли офіс партії регіонів вже димів. Бо були теж важливі справи у вигляді зіткнень з «Беркутом» на розі Шовковичної та Інститутської. Тоді тривала революція, траплялися бійки, гинули люди. Ми виборювали гідність, свободу та майбутнє для своєї держави. Зараз ми бачимо як поступово усі ці завоювання Майдану нинішня влада зливає в унітаз. Якщо би ми тоді програли, то Янукович нас усіх кинув би за грати. І якщо активістів саджають зараз, то що це таке, якщо не реванш?
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: ДБР оголосила підозру Тані Чорновол. За Майдан!   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyСб 11 Апр 2020 - 8:23

ДБР оголосила підозру Тані Чорновол. За Майдан!

Дмитрий Ярош, создатель "Правого сектора"
Путінські посіпаки з ДБР оголосили підозру Тані Чорновол... За Майдан!
Зеленський, як завжди, коли треба висловлювати позицію - мовчить...
Ну-ну...
З Божою поміччю, дочекаємося завершення карантину - і нагадаємо очманілим від влади паяцам, хто є в Україні господарем своєї долі на своїй землі.
А раптом зелені владоможці забажають пришвидшити процес, що ж - пандемія не стане на заваді для дій патріотів України.
Адже "на війні як на війні"...
#Зе_END
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: В Україні зростає загроза реваншу! Влада кидає виклик   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyЧт 7 Май 2020 - 8:40

В Україні зростає загроза реваншу! Влада кидає виклик

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ

В Україні зростає загроза реваншу. Влада кидає виклик захисникам України від російської агресії. За ґратами залишаються безпідставно заарештовані добровольці. Планомірно розширюється коло сфабрикованих справ проти лідерів та учасників Революції Гідності.
За мовчазної і прихильної згоди влади нахабніють проросійські сили і прямі агенти Кремля.
Свідомо і зухвало чиняться спроби скомпрометувати пам'ять героїв Майдану, переглянути національну історичну та гуманітарну політику. Ігнорується Закон про державну мову.
Майже до нуля зведено реалізацію курсу України на членство в Європейському Союзі і НАТО.
Влада на чолі з президентом Володимиром Зеленським довела державу до межі масштабної кризи та економічного колапсу. В управлінні країною царюють невмілі експерименти та безлад.
Ми, учасники Революції Гідності, воїни-захисники України від російської агресії, добровольці та громадські активісти, політики та дипломати, діячі культури та мистецтв, патріоти нашої держави, застерігаємо нинішню владу від намірів наступу проти ідеалів Майдану та європейського вибору України.
Революцію Гідності неможливо зупинити.
Майдан - це не стихійний бунт чи сваволя. Майдан – це історичний приклад національної і соціальної солідарності, взаємної підтримки і самопожертви українців. Це - громадянське піднесення, яке неминуче утвердить нову Україну.
Незалежно від різниці у поглядах і політичних переконаннях, ми були, є і будемо разом на сторожі вільної і справедливої України.
Не випробовуйте волю вільних людей.
Реванш не пройде.
Ми були і залишаємося вірними присязі Україні, складеній на Майдані.
У час небезпеки, яка зростає, закликаємо всі національні і суспільні сили стати пліч-о-пліч проти реваншу і задля захисту Майдану та свободи України.
Підписали:
1. В'ячеслав Брюховецький, Герой України, почесний Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
2. Іван Дзюба, Герой України, літературознавець, академік НАНУ, Міністр культури України (1992-1994), учасник Ініціативної групи "Першого грудня".
3. Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", спів-президент Ваад України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
4. Ескендер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру.
5. Ігор Козловський, в'язень російських окупантів на Донбасі, релігієзнавець, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, учасник ініціативної групи "Першого грудня".
6. Ільмі Умеров, заступник голови Меджлісу Кримськотатарського народу, політичний в'язень Кремля.
7. Олена Стяжкіна, письменниця, наукова співробітниця Інституту історії НАН України.
8. Микола Рябчук, почесний Президент Українського ПЕН-клубу.
9. Діана Клочко, мистецтвознавець, співробітниця Культурно-мистецького Центру Національного університету "Києво-Могилянська академія".
10. Леонід Фінберг, громадський діяч, Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету "Києво-Могилянська академія", головний редактор видавництва "Дух і Літера".
11. Наталка Білоцерківець, письменниця, редакторка "Української культури".
12. Юрій Макаров, журналіст, письменник, Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
13. Сергій Квіт, громадський діяч, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністр освіти і науки України (2014-2016), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
14. Максим Стріха, письменник, науковець, громадський діяч, заступник Міністра освіти і науки України (2008-10 та 2014-19).
15. Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-10), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
16. Володимир Огризко, дипломат, політик, Надзвичайний і Повноважний посол, Міністр закордонних справ України (2007-2009), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
17. Дмитро Ярош, Командувач Української добровольчої армії.
18. Юрій Щербак, письменник, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол.
19. Роман Безсмертний, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віце-прем'єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
20. Данило Лубківський, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посланник, Заступник міністра закордонних справ України (2014), член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
21. Михайло Басараб, громадський діяч, член Президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні, член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
22. Андрій Левус, політик, Народний депутат України (2014-19), ГО "Вільні люди", член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
23. Іванна Климпуш-Цинцадзе, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність", Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з ЄС.
24. Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", член Стратегічної Ради Руху опору капітуляції.
25. Ганна Гопко, громадська діячка, Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (2014-2019).
26. Володимир В'ятрович, історик, громадський діяч, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність".
27. Юрій Сиротюк, учасник та автор терміну "Революція Гідності", ветеран російсько-української війни, голова фракції ВО "Свобода" у Київраді.
28. Андрій Білецький, перший командир полку "Азов", Лідер партії "Національний корпус".
29. Микола Княжицький, журналіст, громадський діяч, Народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність".
30. Віктор Кононенко, генерал-лейтенант, заступник Голови СБУ (2017-19).
31. Юлія Клименко, Народний депутат України, фракція "Голос".
32. Ірина Моряк, Голова політради Української Галицької партії.
33. Михайло Ратушний, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
34. Данило Доценко, генерал-майор, начальник Департаменту захисту національної державності СБУ (2017-19).
35. Олександр Сич, голова Івано-Франківської обласної ради, Віце-прем'єр міністр України (2014), заступник голови ВО "Свобода".
36. Андрій Тетерук, громадський діяч, ветеран російсько-української війни, екс-командир батальйону "Миротворець", Народний депутат України (2014-19).
37. Ігор Михайленко, другий командир полку "Азов", керівник ГО "Національні Дружини".
38. Олександр Скипальський, генерал-лейтенант, Почесний голова Волинського Братства.
39. Павло Білоус, ветеран російсько-української війни, член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
40. Сергій Висоцький, журналіст, політик, Народний депутат України (2014-19), член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
41. Андрій Юсов, громадський діяч, "Школа відповідальної політики", член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
42. Мирослав Гай, громадський діяч, керівник Благодійного Фонду "Мир і Ко", ветеран російсько-української війни, член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
43. Олег Вітвіцький, речник Самооборони Майдану Тернопільщини.
44. Олесь Городецький, громадський діяч, координатор Оргкомітету Євромайдану у Римі.
45. Юрій Гудименко, співзасновник Партії "Демократична Сокира".
46. Ігор Лапін, політик, Народний депутат України (2014-19), ветеран російсько-української війни, батальйон "Айдар", член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
47. Максим Жорін, третій командир полку "Азов", керівник штабу "Національний корпус".
48. Наталія Луковська, громадський діяч, координатор Руху опору капітуляції (Стрий).
49. Юрій Міндюк, громадський діяч, директор Фонду підтримки демократичних ініціатив.
50. Станіслав Федорчук, громадський діяч, член робочої групи Євромайдану у Донецьку.
51. Юрій Гончаренко, співзасновник Національно-консервативного руху.
52. Мирослава Барчук, журналіст, телеведуча, член Українського ПЕН-клубу.
53. Стефан Бандера, журналіст-перекладач (Канада).
54. Євген Бистрицький, філософ.
55. Матвій Вайсберг, художник.
56. Андрій Васильченко, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.Сковороди, головний редактор українського видання Європейського Словника Філософій.
57. Михайло Винницький, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Львівської Бізнес-Школи Українського католицького університету.
58. Тарас Возняк, філософ, головний редактор часопису "Ї".
59. Карл Волох, громадський діяч.
60. Микола Горбаль, письменник, колишній політв'язень.
61. Володимир Горбач, політичний аналітик, Інститут євроатлантичного співробітництва.
62. Володимир Дубровський, економіст.
63. Геннадій Друзенко, співзасновник та керівник ПДМШ ім. Миколи Пирогова.
64. Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, учасник Ініціативної групи "Першого грудня".
65. Олександр Ірванець, письменник.
66. Олександр Іванов, громадський діяч, Ініціатива "Переходь на українську", член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
67. Вахтанґ Кебуладзе, філософ, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
68. Дмитро Крапивенко, громадський діяч, головний редактор журналу "Український тиждень".
69. Геннадій Курочка, член Правління Українського Кризового Медіа Центру.
70. Дмитро Лиховій, громадський діяч, журналіст, головний редактор "Новинарні".
71. Тарас Стецьків, Голова Зарваницькоі ініціативи. Народний депутат України п'яти скликань.
72. Володимир Омельченко, керівник енергетичних програм Центру Разумкова.
73. Павло Оринчак, парамедик-доброволець ПДМШ ім. Пирогова.
74. Олексій Панич, філософ, перекладач, член Українського ПЕН-клубу.
75. Сергій Пархоменко, головний редактор газети "Говорить Донбас", член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
76. Валерій Пекар, викладач Бізнес-школи Національного університету "Києво-Могилянська академія".
77. Ростислав Семків, викладач Національного Університету "Києво-Могилянська Академія", директор видавництва "Смолоскип".
78. Гліб Бабіч, ветеран російсько-української війни, ГО Справа Громад.
79. Олександр Погребиський, ветеран російсько-української війни, ГО Справа Громад.
80. Олена Снігир, політолог-міжнародник.
81. Євген Степаненко, журналіст, режисер, ветеран російсько-української війни.
82. Сергій Джердж, голова Української республіканської партії.
83. Володимир Тихий, кінорежисер, громадське об'єднання "Вавілон-13".
84. Сергій Фоменко (Фома), музикант, рок-гурт "Мандри".
85. Дмитро Чекалкин, продюсер, директор "DIVA Production".
86. Борис Захаров, громадський діяч, директор Благодійного Фонду "Людина і право".
87. Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
88. Анатолій Подольський, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту.
89. Марина Гогуля, літературознавець, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.
90. Олександр Пшенік, учасник Революції Гідності, учасник Помаранчевого Майдану, активіст партії "Демократична Сокира".
91. Ігор Артюшенко, Народний депутат України (2014-19).
92. Наталія Веселова, Народний депутат України (2014-19).
93. Остап Єднак, Народний депутат України (2014-19).
94. Олег Медуниця, Народний депутат України (2014-19).
95. Оксана Юринець, Народний депутат України (2014-19).
96. Владислав Василь, співзасновник Національно-консервативного руху.
97. Леонтій Шипілов, член Центральної Виборчої Комісії (2018-2019).
98. Віктор Бобиренко, політолог, публіцист (Суми).
99. Павло Садоха, Голова спілки українців у Португалії.
100. Борис Бабін, доктор юридичних наук, професор.
101. Олександр Ясенчук, голова відокремленого підрозділу ВМГО "Самооборона Майдану" у Чернігівській області.
102. Микола Марченко, кандидат юридичних наук, провідний експерт з конституційного права Асоціації українських правників, член Координаційної ради Руху опору капітуляції.
103. Андрій Кухарук, Громадське об'єднання "Українська справа" (Чернівці).
104. Соломія Фаріон, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу.
105. Михайло Гречухін, керівник проекту LimpidArmor, учасник АТО, партія "Демократична Сокира".
106. Ігор Гузь, співкоординатор Волинського обласного ВО "Майдан".
107. Тарас Гребеняк, Громадське об'єднання "Українська справа".
108. Євген Гірник, Народний депутат України четвертого та п'ятого скликань.
109. Дмитро Харьков, громадський діяч.
110. Віталій Мартинюк, виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
111. Павло Лакійчук, керівник військових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", капітан І рангу (в запасі).
112. Оксана Іщук, керівник інформаційних програм та стратегічних комунікацій Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
113. Ігор Стукаленко, керівник енергетичних програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
114. Богдан Устименко, юрист-міжнародник.
115. Анна Ленчовська, психолог, директорка Київського освітнього центру "Простір толерантності".
116. Ігор Гук, професор медицини, закордонний член НАНУ.
117. Геннадій Боряк, заступник директора Інституту історії України Національної академії наук України.
118. Наталя Старченко, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
119. Святослав Абрам'юк, голова Тернопільської обласної організації ВУТ "Просвіта".
120. Роман Малко, поранений на Майдані журналіст (Київ).
121. Богдан Яцун, член ради об'єднання "Майдан Обухівщини".
122. Лідія Волянська, перекладач.
123. Василь Попович, голова штабу національного спротиву в Івано-Франківській області.
124. Катерина Рапай, художник, головний художник Театру Балету ім. Якобсона, СПб.
125. Анна Уманська, наукова співробітниця Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства.
126. Тетяна Калита, генеральний директор ГО "Міжнародний інститут культурної дипломатії".
127. Анна Прохорова, заступниця директора Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства.
128. Богдан Яремко, голова Тернопільської обласної організації партії "Голос".
129. Ірина Яремчук, голова ГО "АТОМ".
130. Михайло Кірсенко, історик, професор.
131. Богдан Чума, історик, викладач Українського Католицького Університету.
132. Микола Лазарович, доброволець російсько-української війни, професор, викладач Тернопільського національного економічного університету.
133. Тетяна Балабушевич, історик.
134. Анатолій Ахутін, філософ.
135. Наталя Перцович, волонтер та активістка ГО "Справа громад" (Івано-Франківськ).
136. Олег Ольшанський, громадський діяч (Суми).
137. Роман Грицьків, історик, громадський діяч (Львів).
138. Маріанна Джулай, арт-директор.
139. Ельхан Нурієв, виконавчий директор Київського центру журналістських досліджень ГУАМ "Шовковий шлях".
140. Олексій Сінченко, літературознавець.
141. Тарас Зень, журналіст (Івано-Франківськ).
142. Юрко Антоняк, громадський діяч, "Громадська варта" (Львів).
143. Олена Голуб, художниця.
144. Михайло Гутор, кандидат політичних наук (Київ).
145. Петро Яковенко, культуролог.
146. Геннадій Іванущенко, історик, архівіст, Українська Інформаційна Служба.
147. Олександр Стражний, письменник, директор міжнародного центру Astralit.
148. Володимир Барцьось, депутат Вінницької обласної ради.
149. Павло Хобот, громадський діяч (Дніпро).
150. Оксана Танюк, театрознавець, драматург.
151. Петро Маковський, громадський діяч, голова Стрийської Кооперативної Ініціативи, засновник першої в Україні кредитної спілки "Вигода".
152. Павло Сачек, директор видавництва.
153. Андрій Рибалко, громадський діяч, заступник голови ВГО "Молодий Народний Рух".
154. Михайло Ратушняк, підприємець, меценат (Тернопіль).
155. Олег Ферштинський, голова спостережної ради Студентського Братства Львівщини.
156. Анатолій Грива, писар четвертої козацької сотні Майдану.
157. Людмила Долгоновська, співзасновник мережі АНТС, кандидат політичних наук.
158. Володимир Бабенко, голова Дніпропетровської обласної організації "Ветерани військової контррозвідки України".
159. Петро Скиба, полковник, ветеран російсько-української війни.
160. Ярослав Лавров, голова Черкаського обласного осередку Політичної партії "Демократична Сокира".
161. Олександр Гребенюк, ГО "Допомога Армії", підприємець (Рівне).
162. Дмитро Лубкін, голова ГО "Мій Голос".
163. Ігор Магновський, експерт Асоціації українських правників з конституційного та муніципального права.
164. Олександр Лебідь, Голова Запорізького обласного осередку Партії "Демократична сокира".
165. Аліна Сарнацька, голова ГО "Жіноча стратегія", спікер партії "Демократична Сокира".
166. Христина Морозова, співкоординатор проекту "Потяг на Маріуполь", член партії "Демократична Сокира".
167. Максим Діжечко, голова ГО "Демократична Сокира Орди", партія "Демократична Сокира".
168. Іван Костенко, історик, ветеран 79 ДШБ, партія "Демократична Сокира".
169. Нестор Воля, суспільно-політичний блогер, ГО "Українська Спілка Блогерів".
170. Тата Остроброд, підприємець, доброволець, волонтер.
171. Юрій Здор, голова Чернігівського осередку партії "Демократична Сокира".
172. Віталій Федорінін, учасник протистоянь 19-20 лютого, директор ГО "Нове покоління", керівник військово-історичного клубу "Орден Паладинів".
173. Наталія Вяткіна, філософ, старша наукова співробітниця ІФ НАНУ.
174. Сергій Репік, Молодіжний націоналістичний конгрес.
175. Орест Криса, актор, автор і виконавець.
176. Григорій Сіваченко, учасник АТО, інвалід війни, військослужбовець запасу.
177. Андрій Тітов, координатор "Самооборони" Шевченківського району Києва.
178. Володимир Чинаров, фізик, Research scientist, Univ. of Toronto, Canada.
179. Марія Гончаренко, архітектор, науковець.
180. В'ячеслав Дубинець, інженер, директор ІТ-компанії.
181. Валентин Шкарупа, голова ГО "Патріот" (Ніжин).
182. Кішка Іван, заст. сотника самооборони майдану, підприємець
Організації:
1. Рух опору капітуляції.
2. Політична партія "Демократична Сокира".
3. Громадянська платформа "Нова Країна".
4. Конгрес національних громад України.
5. Фонд підтримки демократичних ініціатив.
6. Громадське об'єднання "Школа відповідальної політики".
7. Вільні люди.
8. Національно-консервативний рух.
9. Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова.
10. Благодійний Фонд "Мир і Ко".
11. Мережа захисту національних інтересів "АНТС".
12. Громадське об'єднання "Українська Спілка Блогерів".
13. Молодіжний націоналістичний конгрес.
14. Центр громадських ініціатив "Східна Брама".

Зараз вже 1222 підписа.
Додаті підпис
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Кац



Сообщения : 117
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-30

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: «День Победы» в 12:00 местного времени 9-го мая   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyПт 8 Май 2020 - 9:34

«День Победы» в 12:00 местного времени 9-го мая

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 8C16462D-7D49-4308-B449-1D41734A27E9_w650_r0_s
Вернуться к началу Перейти вниз
Громадянин України



Сообщения : 272
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-17

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Україна в Другій світовій війні   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyПт 8 Май 2020 - 18:10

Україна в Другій світовій війні

Микола Томенко, Лідер політичної партії «Громадський рух «Рідна країна»
8 травня 1945року, 75 років тому, був підписаний Акт про капітуляцію Німеччини. У відповідності до до європейських традицій, Україна 8 травня вшановує День пам’яті та примирення.
Ми шанобливо пам’ятаємо співвітчизників, які самовіддано захищали рідну землю в роки Другої світової війни, наймасштабнішої та найкривавішої з усіх 14 тисяч воєн і збройних конфліктів у історії людства. І прагнемо правди про участь і роль українців у цій війні.
Насправді ж саме українці завдали на свої плечі всі негоди і страждання воєнного часу, виявляли унікальні відвагу та героїзм і зазнали величезних втрат.

Лише факти:
1.
В армії, на флоті, в партизанських загонах і рухах Опору воювало близько 10 млн українців. Понад 60% із них геройськи загинули.
2. Станом на середину 1944р. в Червоній армії воювало 33,93% українців. Понад половину з 15 фронтів очолювали українці. Серед командного та офіцерського складу становили понад 20%.
3. У всіх Українських фронтах українці становили понад 50% бойового складу (в 1-му Українському – до 80%).
4. Понад 2,5 млн. українців нагороджені орденами і медалями. 2072 були удостоєні звання
Героя Радянського Союзу; 32 стали двічі Героями.
5. Льотчик-ас майор Іван Кожедуб збив 64 ворожі літаки й став тричі Героєм. Із 4-х повних кавалерів ордена Слави – 2
українці: льотчик штурмового авіаполку Іван Драченко і морський піхотинець Павло Дубинда.
6. Орден Богдана Хмельницького був єдиною радянською нагородою, напис на якій зроблено не російською, як на всіх інших, а українською мовою.
7. За особливий внесок у перемогу над нацизмом Україна отримала право стати однією із 50 держав-засновниць Організації
Об’єднаних Націй.
8. Героїчну боротьбу проти нацистського та більшовицького режимів вела Українська Повстанська Армія. Понад 100 тисяч воїнів УПА,тобто кожен четвертий, загинули за Україну.
9. 2 вересня 1945р. в Токійській затоці,на борту американського лінкора «Міссурі» був підписаний акт про капітуляцію Японії, чим остаточно була завершена Друга світова війна. Від імені СРСР цей історичний документ підписав генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко, уродженець с. Косенівка Уманського району Черкаської області.
10. Єдиною жінкою-командиром взводу морської піхоти була українка з міста Новий Буг Євдокія Завалій, яка звільняла Севастополь, брала участь у штурмі Сапун-гори,висаджувалася з десантом у Констанці, Варні, Бурґасі.
11. Багато українців воювало проти нацистської Німеччини в складі інших армій. У канадській – близько 45тисяч,армії США – 80тис. (з них 40 тис. брало участь у висадці американських військ у Європі).70% чехословацької бригадигенерала Людвіґа Свободи становили українці. 120 тисяч українців воювало у Війську Польському, понад 5 тисяч – у Франції.
12. 30 квітня о 14.25 у Берліні над Рейхстагом замайорів Прапор Перемоги. Прапороносців було не двоє, як стверджують російські псевдоісторики, а троє: українець Олексій Берест, уродженець с.Горяйстівки Лебединського повіту (Харківщина), грузин М.Кантарія і росіянин М.Єгоров. Забезпечили їхнє просування під ворожим вогнем автоматники відділення 19-річного сержанта Петра Щербини, уродженця Запорізької області, який, будучи пораненим, продовжував прикривати товаришів і власноруч прикріпив один з прапорів на колоні Рейхстагу.

Олександр Довженко у своєму тривалий час приховуваному владою «Щоденнику» залишив чи не найболючіші роздуми про долю України в тій страхітливій війні.
6 вересня 1945р.він записав:«Україна втратила за час війни тринадцять мільйонів людей. І се ще, так би мовити, з оптимістичною неточністю... Себто, коли ми додамо мільйонів два-три, то навряд чи помилимось. До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають немало. А народження ввійде в норму хіба лише в 1950 році.
Таким чином, Велика Удовиця втратила сорок відсотків своїх убитими, спаленими, покатованими, засланими в заслання, вигнаними в чужі землі на вічне блукання. А до війни… вона втратила, крім мільйонів загиблих в боях і засланнях політичних, ще 6 мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік…
Таких утрат, замовчаних через жахливу свою правду, не знав і не знає ні один народ у світі…»
Повернувшись із фронту, всього набачившись, військовий кореспондент Довженко пише: «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців… І коли я чую обвинувачення за «Україну в огні» в націоналізмі, як же гірко і тоскно мені робиться на душі…».
Деякі фахівці говорять проте, що Довженко значно перебільшив втрати України у війні. Однак як свідчать дані істориків, масштаб трагедії суттєво не відрізняється від вище описаного Довженком. І радянські, і закордонні дослідник Другої світової сходяться на тому, що Україна зазнала близько 5 мільйонів цивільних жертв та 4 мільйонів загиблих на фронті, що разом становить 9 мільйонів загиблих. Загалом втрати України становлять 40-44% загальних втрат СРСР.
Однак демографічні втрати значно більші. Так у січні 1941 року в Українській РСР проживало 41,9 мільйонів осіб, з них 14 – умістах. Вже у 1945 році в Україні проживало лише 27,4 мільйони, з них 7 мільйонів у містах. Отже загальні демографічні втрати становлять близько 14,5 мільйонів (убиті, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, депортовані, мобілізовані, емігранти, втрати у природному прирості).
Вражаючі втрати нанесла війна й Києву. У 1940 році в столиці було 900 тисяч мешканців, а вже у 1945 — лише 186 тисяч.
Насамкінець повернуся до геніального нашого Довженка, який ще 1942р. попереджав про небезпеку «приватизації» перемоги «братнім російським народом» на чолі зі Сталиним, чиїм наступником відверто вважає себе Путін: «Найменше би я хотів дожити до того моменту, коли після хоча і нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася на священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого... народ переможе фашистів , заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, що кріпив оборону, коли дурень стане священним і недоторканним, не підлягатиме критикуванню...
Я хочу вірити, що якби не багато загинуло кращих людей, як не багато шушвалі лишиться по жирним прифронтовим установам,все ж таки виростуть і загартуються в боротьбі сильні характери, сильні душі, замість сильних срак..."
Як не дивно слова Довженка виявились пророчими, що сьогодні окрім Росії Путіна велика кількість агентів вже в Україні намагаються популяризувати роль Сталіна, Радянської армії як виключно російської армії. Правда нам показує, що це не відповідає дійсності.
Відсутність у нинішній Росії героїв, на яких влада могла би орієнтувати суспільство, змушує придворних істориків та пропагандистів привласнювати звитяжне минуле інших народів, імена та подвиги їхніх героїв. Насамперед – українців.
Нам чужого не треба – ми своїм пишаємось. А про те, що пишатися нам є ким і чим, свідчить уся наша славна історія – від часів Руси-України до теперішньої звитяжної боротьби проти окупантів у Донбасі.
Так, нині Україна переживає дуже нелегкі часи. Але навіть і в такий спосіб ми набуваємо неоціненного досвіду будівництва власної національної держави. Загальнонародного досвіду любові до рідного – країни, історії, мови, культури. Усвідовлення себе як повноцінної й самоцінної складової європейської та світової цивілізацій.
Це болючий досвід.Він дістається великими зусиллями і, на жаль, вселиким втратами.
Але я глибоко вірю, що коли вже українці пробудилися, заколисати їх знову не вдасться нікому.

Перемогли Гітлера – переможемо і Путіна.
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
СМИ



Сообщения : 3206
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Одиночество "Дня Победы"   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyСб 9 Май 2020 - 14:25

Одиночество "Дня Победы"

Судьба девятого мая начинает все больше напоминать историю Клуба веселых и находчивых

В 90-е годы Клуб веселых и находчивых объявлял себя «международным» без малейшего преувеличения. В сезонах сходились команды из самых разных государств. За награды соперничали ребята из Украины, Закавказья, Центральной Азии и стран Балтии. КВН был отражением постсоветской ментальности. Когда «общее» доминировало над различиями, а темы для шуток не требовали перевода и знания контекста.
Впрочем, роль зеркала осталась за этой программой и сегодня. Только теперь в нем отражается тот постсоветский дрейф, который случился на наших глазах. География клуба уменьшалась как шагреневая кожа, сузившись в итоге до границ самой России. Теперь это программа, в которой россияне соревнуются с россиянами. В этом коктейле иногда случаются образцово-показательные иностранцы, но прежняя «международность» канула в небытие.
И эта же судьба, судя по всему, уготована девятому мая.
У каждой страны есть праздник субъектности народа. Что-то такое, что позволяет гражданам говорить «мы добились». День взятия Бастилии – это история про то, как французы прогнали короля. День независимости в США – о том, как американцы получили независимость от англичан. Девятое мая в РФ точно так же претендует на статус национального праздника – но есть одно «но».
Россия – это страна победившего государства. Эдакий воплощенный этатизм – в рамках которого нет ничего не только «против государства», но и «вне государства». Державная вертикаль – это альфа и омега всего. Любая активность получает право на жизнь лишь после согласования. Любая несогласованная субъектность воспринимается как угроза. Ее либо приручают – либо искореняют.
С девятым мая в России произошло именно это. Это уже не «день субъектности народа», а «день субъектности государства». Универсальное оправдание всей истории его существования. Главная гирька на морально-этических весах, которая должна перевешивать все, что было ДО и все, что было ПОСЛЕ. Девятому мая поручено оправдывать репрессии, депортации, ссылки, расстрелы и расправы. Оно назначено главным «зато». Любая попытка разговора о бесчеловечности советского режима упирается в этот довод. Который должен ставить точку в любой попытке рефлексии.
Девятое мая стало ресурсом легитимности – слишком ценным, чтобы российское государство позволило себе выпустить его из рук. И нет ничего удивительного, что последние семьдесят лет оно сражалось с теми, кто пытался разрушить эту монополию.
Дело в том, что в советско-российской традиции было два подхода к отмечанию этой даты.
Один – державный. Со знаменами, парадами, портретами военачальников и большими звездами на погонах. В рамках этого подхода войну выиграло государство, командование и полководцы. Большие цифры. Величественные масштабы. Вертикаль и система.
Второй подход был полной противоположностью. Интимно-личностный, завязанный на персональное переживание. В этой копилке – вся лейтенантская проза. Дневниковые записи. Людские истории, в которых не было места Сталину и Жукову, зато находилось место чьим-то бабушкам и дедушкам.
С этим вторым подходом государство всегда боролось. Как могло приручало и национализировало. Юрий Бондарев смягчал финал повести «Батальоны просят огня» - и взамен становился советским литературным генералом. На каждый лирический «Белорусский вокзал» державный кинематограф отвечал десятком пафосных агиток. Государство отчаянно держалось за собственную интерпретацию девятого мая, не позволяя никому отобрать у себя главное оправдание своего существования.
Кстати, эта же судьба постигла акцию «Бессмертный полк». Она родилась в 2012 году как альтернатива офицальному пафосу. Ее придумала томская оппозиционная телекомпания «ТВ-2» - вместо транспарантов и лозунгов людям предложили нести портреты своих близких. Спустя три года российское государство лишило телекомпанию лицензии и забрало акцию под свое крыло.
Кремль отрицает частное. Любое величие возможно лишь в рамках вертикали. Если хочешь почувствовать силу – обращайся к государству. В обмен на лояльность оно позволит тебе постоять под зонтиком своего могущества.
И этот подход обрекает Россию на одиночество. В этом году в Москве российский президент будет встречать парад сам. К нему не приедут даже главы Беларуси и Казахстана. Российский День Победы становится похож на КВН. Все меньше «международного». Все больше изоляции. И это неудивительно.
Потому что Москва превращает девятое мая в тест на политическую лояльность. Доступ к дате возможен лишь после фейс-контроля. Присягни на верность – и тогда мы расскажем тебе о твоем вкладе в победу над Германией. Впишем собственноручно в список победителей.
В результате, из года в год все больше российских соседей начинают искать свой собственный язык для описания этой даты. Равно как и собственную интерпретацию событий Второй мировой. Все потому, что Кремль продает свою концепцию в рамках пакетного предложения. В котором речь не столько о прошлом, сколько о настоящем и будущем. В котором «один народ», «можем повторить» и «осажденная крепость». В котором монополия на победу закреплена за Москвой. В котором новые обитатели Кремля объявляются прямыми наследниками прежних – и получают право говорить от имени победителей.
Несколько десятилетий подряд Москва превращала свой концепт “Великой Отечественной” в гражданскую религию. В рамках которой есть свой единственно возможный обряд, свой сонм апостолов и праведников, свой пантеон демонов и грешников. Любое отступление от него воспринимается как ересь и карается анафемой.
Причем, западный обряд отмечания Победы во Второй мировой в этом смысле воспринимается в России как эдакий «католицизм». С близкими иноверцами иногда можно даже общую службу провести, но границы двух вер четко очерчены и любое нарушение конвенции воспринимается как посягательство.
А вот обновленчество соседей воспринимается в Москве как вероотступничество. Как эдакое «униатство», когда обряд может быть и восточный, но самоосознание – западное. А то, что было когда-то «нашим», а потом стало «чужим», воспринимается всегда болезненнее, чем то, что изначально «нашим» никогда не было. Оттого в адрес Киева из Москвы так часто звучат те слова, которые в адрес Парижа или Лондона никогда не произнесут. Но если Москве и стоит кого-то благодарить за то, что на ее ежегодный обряд причастия приходит все меньше верующих – так это саму себя.

И стоит ли удивляться тому, что «нiколи знову» в этом контексте начинает звучать как лозунг сопротивления и независимости?

Автор: Павел Казарин, журналист
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
Гражданин РФ



Сообщения : 105
Репутация : 0
Дата регистрации : 2014-12-21

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 Empty
СообщениеТема: Деньги раздают только своим, обычные люди остались без помощи   Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2) - Страница 65 EmptyПн 11 Май 2020 - 13:20

Деньги раздают только своим, обычные люди остались без помощи

Объявив комбинацию прямой, фискальной и монетарной помощи людям и бизнесам в США, американские администрация, законодатели и финансовые власти обсуждают, как эффективней и быстрей предоставить эту помощь напрямик, немедленно. Потому что если этого не сделать, очень вскоре некому будет её предоставлять. Потому что нет ничего хуже, чем объявить, и не сделать это быстро и эффективно, разрушив ожидания. И это то, что обсуждается и делается в Америке. И не только в Америке. Во всех странах – от Великобритании и Польши, до Аргентины и Чехии.
В этом заключается функция государства, которое собирает налоги, которые тратятся на общественное благо. Которые тратятся на людей, бизнесы и экономику, когда приходит беда.
Если некое государство (или недогосударство, или демонтированное государство) собирает налоги, но не имеет никаких других признаков государства, то зачем оно нужно, это (недо)государство?
Путин и его ОПГ, продолжая незаконно удерживать узурпированную ими власть, ДЕМОНСТРАТИВНО отказались предоставлять материальную помощь людям, малому и среднему бизнесу, индивидуальным предпринимателям и самозанятым. Отказались. Демонстративно.
Путин и его ОПГ, вместо этого, раздают деньги из Фонда НАЦИОНАЛЬНОГО Благосостояния только членам своей ОПГ. И, если понадобится, они будут раздавать деньги и из ЗВР – только членам своей ОПГ. Компенсируя им не убытки, нет. Компенсируя им т.н. «выпадающие доходы» индивидуальных членов их ОПГ. И национализируя их убытки. То есть сбрасывая убытки (теперь уже) нетонким слоем на всех остальных граждан-налогоплательщиков.
Совершенно очевидно, что Путин и его ОПГ – это просто оккупационная администрация России. И белыми ленточками; хождением внутри полицейских загончиков от Страстного бульвара до проспекта Сахарова; выкрикиванием лозунгов «Мы здесь власть!» и «Вор не должен сидеть в Кремле!»; системой «Умное голосование»; и даже еженедельной программой «Навальный LIVE» с самим Алексеем Навальным – ничем этим путинскую ОПГ оторвать от узурпированной ими власти не удастся.
Сопротивление.
Российская оппозиция и примкнувшие к ней граждане должны взять пример с французского и, отчасти, итальянского движения Сопротивления.
Не «непротивления», а настоящего Сопротивления времён Второй мировой войны.

Вы понимаете меня?

Иначе никак.

Автор: Слава Рабинович, российский финансист и блогер
Источник
Вернуться к началу Перейти вниз
 

Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2)

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу 
Страница 65 из 75На страницу : Предыдущий  1 ... 34 ... 64, 65, 66 ... 70 ... 75  Следующий

 Похожие темы

-
» Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 1)
» 3-я мировая? = 3-я світова?
» Небольшая часть подвески
» Важнейшая часть ходовой
» ТИХОЕ МЕСТО: ЧАСТЬ II

Права доступа к этому форуму:Вы не можете отвечать на сообщения
Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум. :: Алупка - наш город. Нам им и управлять :: Война. Россия против Украины = Війна. Росія проти України-