Первое сообщение в теме :

Это сообщение является первым в первой части темы "Победа за нами! = Перемога за нами!"
Начало второй части этой темы на странице - http://alupka.forum2x2.ru/t72-topic
Добавлять сообщения возможно только в Части 2 этой темы.
(Такова уж особенность нашего провайдера)

Победа за нами!
Наше дело правое - мы защищаем свою Страну!
В этой ветке предлагается размещать информацию об успехах в противодействии оккупантам - путлеровской рашистской россии

Червоний Хрест визнав конфлікт в Україні війною - Reuters

Червоний Хрест визнав, що Україна знаходиться у стані війни.
Як кажуть західні дипломати, це відкриває двері для обвинувачень у військових злочинах, у тому числі за катастрофіу із Боїнгом-777.
Доповідь Червоного хреста є секретною, повідомляє Reuters.
"Очевидно, що це міжнародний конфлікт, і тому це, швидше за все військовий злочин", сказав дипломат однією із західних держав у Женеві.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є хранителем Женевських конвенцій, що встановлюють низку правила ведення війни.
ООН спирається на думку Червоного Хреста щодо того, коли насильство перетворюється на війну.
"В системі ООН саме МКЧХ робить таке визначення. Вони є хранителями воріт міжнародного гуманітарного права", - сказало джерело ООН.
Як пише Reuters, МКЧХ не зробив жодної публічної заяви з цього приводу, аби не образити ні Україну, ні Росію, називаючи конфлікт громадянською війною чи то актом зовнішньої агресії.
Однак Червоний Хрест зробив це у  приватному порядку і поінформував учасників конфлікту, повідомили джерела Reuters.
Визначення "війна" - або міжнародна, або громадянської - міняє гру на законних підставах, тому що з'являються дві воюючі сторони. Вони є відповідальними за військові злочини.
Підозрювані також можуть бути заарештовані за кордоном, так як деякі країни застосовують "універсальну юрисдикцію" до військових злочинів.

Українці написали листа Меркель – просять цінувати життя більше за газ

Як повідомили у Спілці українців у Португалії, 21 липня українська громада провела мітинг під посольством Німеччини в Лісабоні, щоб «висловити свою незгоду з надто «м’якою» позицією канцлера Німеччини пані Ангели Меркель щодо агресії путінської Росії по відношенню до України».
Учасники акції підписали листа до німецького канцлера.
«В Україні немає етнічного конфлікту. Путін нас, українців, що виступили проти корупції і диктатури Януковича, називає фашистами і нацистами. Це штампи КДБ СРСР. Наша, багатомільйонна громада живе у країнах ЄС вже багато років. Чи зарекомендували ми себе такими?», – звертаються українські активісти до пані Меркель.
«Пані Меркель, Путін – це не політик, що захищає інтереси своєї країни! Путін – диктатор, що відкрито підтримує тероризм проти цілісності України, а тепер ще й життів цивільних громадян інших країн, зокрема і ЄС. Зупинити тероризм – це спільне завдання всіх людей, що хочуть миру. Маємо надію, що у новій Європі людське життя – цінніше за ціну на російській газ», – йдеться у листі.

Як відомо, раніше канцлер Німеччини Ангела Меркель заявляла, що вводити додаткові санкції проти РФ у зв’язку із катастрофою Боїнга-777 поки що зарано. Вона також висловлювала думку, що пошуку діалогу з російським президентом альтернатив не існує.

Пропаганда в российских СМИ лишь подтверждает отсутствие демократии в РФ, - эксперт

Пропаганда в российских СМИ лишь подтверждает отсутствие демократии в РФ. Об этом заявила профессор Университета Западного Онтарио (Канада) Марта Дичок.
"Любые тоталитарные государства используют все инструменты влияния.
И если посмотреть на китайское телевидение, то же самое видно, это недемократическое правительство и оно контролирует СМИ, и выдает картину, которая ему подходит.
И любой пример взять, или там Куба.
Во всех недемократических странах это можно видеть", - отметила она.
"Это просто очень четко показывает отсутствие демократии в России, о которой, я думаю, нет больших сомнений, но это подтверждает", - отметила она.

Financial Times: Кремлевский Макиавелли привел Россию к катастрофе

Всего пару месяцев назад было модно восхвалять Владимира Путина как гениального стратега. Американские правые сравнивали его твердость с мнимой слабостью их собственного президента… Насколько же неуместной такая лесть выглядит после того, как был сбит самолет Malaysian Airlines, следовавший рейсом MH17.
Об этом пишет обозреватель Financial Times Гидеон Рахман. — Россия, видимо, поставляла украинским повстанцам ракеты, и это не просто аморально. Такая политика противоречит идее, что Путин — какой-то там гениальный стратег. Напротив, он предстает бездумным азартным игроком, чья параноидальная и циничная политика ведет Россию к экономической и политической изоляции».
«Российские власти сейчас оказались перед очень трудным выбором. Если они станут сотрудничать с международным расследованием совершенного с MH17 злодеяния, результаты, вероятно, будут чрезвычайно обременительными. Однако если они воспрепятствуют расследованию, спрячутся за конспирологическими теориями, а то и отправят на восток Украины войска, это спровоцирует еще более интенсивное международное противодействие», — пишет Рахман. Помимо экономических санкций, «замаячила на горизонте и политическая изоляция», отмечает он.
Итак, «мини-Макиавелли^*» «не смог удержать в руках нити» своего кукольного театра. Однако с точки зрения автора, «ошибка Путина не только в том, что он безответственно дал сепаратистам возможность обстреливать пролетающие над ними самолеты. Этот грубый просчет коренится, по меньшей мере, еще в четырех других неудачных политических решениях». А именно:
- в неадекватной реакции на попытки Украины сблизиться с Западом (гипотетическое вступление этой страны в ЕС и тем более в НАТО всегда было вопросом отдаленного будущего, указывает Рахман);
- в стремлении спровоцировать волнения на Украине — в результате Россия теперь одновременно «не вполне контролирует события, но винят за них все равно ее. И правильно делают, ведь даже если приказ открыть огонь исходил не от Москвы, условия для этой катастрофы создали русские»;
- в «манипуляциях российским общественным мнением путем все более грубой националистической пропаганды». Она «дала ожидаемый эффект, подстегнув президентский рейтинг», но вместе с тем затруднила дальнейшие маневры: «любой иной курс, кроме тотальной поддержки сепаратистов, сделает Путина уязвимым для обвинений в том, что он не смог защитить русскоговорящих граждан от «фашистов», которые, как утверждают СМИ, пытаются контролировать Украину»;
- в «последовательной недооценке реакции Запада». «Наверное, подхалимы из его [Путина] окружения, а также те, кто разделяет их мнение за рубежом, убедили его, что он мастер стратегии, а Запад немощен. Запад временами запаздывал с реагированием, но настоящие санкции все же были введены, и грядут новые».
«Кроме того, дав себя втянуть в ненужную и деструктивную конфронтацию с Западом, Путин взялся за решение ложной проблемы, — продолжает автор. — При всей паранойе Москвы по поводу НАТО настоящий стратегический вызов России заключается в росте могущества Китая».
Он заключает: «Есть опасность, что у Путина не найдется другого способа замаскировать свои неоднократные промашки, кроме как продолжить нагнетать атмосферу кризиса, создавая самоисполняющееся пророчество, в соответствии с которым Россия оказывается лицом к лицу со все более враждебным Западом. Такая политика опасна для мира, но наибольшую опасность она представляет для самой России».
^* - Макиавелли́зм — термин в политологии, обозначающий государственную политику, основанную на культе грубой силы, пренебрежении нормами морали и тому подобном. В бытовом употреблении соответствует понятиям коварство и вероломство.

МЕШКАНЦІ СЛОВ'ЯНСЬКА В ІНТЕРВ'Ю RUSSIA TODAY ВИСЛОВИЛИ ПІДТРИМКУ УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ (Видео)
Мешканці Слов'янська зіпсували сюжет російському телебаченню.
На питання журналіста каналу Russia Today, як люди сприймають українські прапори в місті, жінка відповіла, що так і має бути. А на провокацію про обстріл міста українськими військовими звинуватила у всьому терористів, назвавши їх "виродками".

Росії прийшов кінець, й до цього кінця держави привів Путін, – російський політик

Стверджує впливовий у минулому російський політик і чиновник-реформатор Альфред Кох.
«На мій погляд, все дуже просто: вижити, зберігши свободу рук і горезвісний повний суверенітет (як би не мріяв Путін і Ко), Росія не зможе. І нехай вас не збиває з пантелику наявність у нас ядерної зброї.
Його застосування – це «game over», і обговорювати його так само безглуздо, як обговорювати, хто ж виявився правий в їх суперечці: Зозуляста чи Зірочка, роздивляючись туші корівок на м’ясокомбінаті, – вказує автор.
Кох вважає, що спроба Росії вижити поодинці (або навіть разом з Білорусією, Казахстаном, Киргизією і Вірменією) призведе до повзучої колоніалізації і перетворенні Росії на сировинний придаток. «Власне, це настільки очевидно, що навіть ліньки пояснювати», – наголошує він.
«Надування щік і зображення з себе окремої самостійної цивілізації і центру сили – це мозкова та інформаційна активність для внутрішнього споживання, що має на меті підйом люті мас на деяку кількість відсотків. Ніякого прикладного значення (крім суїцидальних і, одночасно, жалюгідних спроб скопіювати американців) вона не має.
Посудіть самі: економічна міць Росії ледь помітна і ґрунтується виключно на енергоносіях, а населення – всього 140 млн чол. З такими даними самостійної гри вибудувати неможливо», – вказує автор.
Й продовжуючи аналізувати, політик вважає, що для того потрібно стати частиною якогось глобального альянсу. І як член альянсу – делегувати частину свого суверенітету наднаціональним органам альянсу. А також прийняти правила гри, прийняті в альянсі. Навіть якщо вони видаватимуться нераціональними, лицемірними або на перших порах – навіть шкідливими. Тому що сумарний виграш в середньостроковій перспективі все одно покриє всі витрати набрання такий альянс.
«На даний момент вибір невеликий: або Захід, або – Китай. Причому тут діє принцип автоматизму: якщо ти прийняв рішення не інтегруватися із Заходом (і він вже опустив руки і не сподівається на це), то саме це означає рішення про вступ в альянс з Китаєм. Ніякого окремого рішення про вступ в альянс з Китаєм не потрібно», – резюмує автор.
«Природа не терпить порожнечі, і відсутність в якомусь конкретному місці однієї глобальної сили однозначно означає присутність іншої. Спроба представити ситуацію так, що тут відсутня взагалі якась сила крім нас самих – небезпечна ілюзія і самообман. Або холоднокровна і цинічна брехня. Втім, хрін редьки не солодший, – пише Кох.
Й автор вважає, що підсумок простий: «ми повинні вирішити, членом якого альянсу ми хочемо стати: західного чи китайського. І (ІМХО, зрозуміло) особисто для мене тут немає вибору: звичайно, Захід. Як, втім, очевидно і те, що Кремль свій вибір зробив. І він – протилежний», – підкреслює політик.
«У моєму уявленні, власне російська культура і російська ідентичність якщо і може зберегтись (безумовно, змінившись і модернізувати), то тільки при західному виборі. Китайський вибір її знищить.
Фактично, ми присутні на похоронах Росії. Залишиться територія, ресурси і деяка кількість напівграмотних метисів для обслуговування труби. Це все, що потрібно нашим новим друзям і покровителям», – підсумовує автор.
Вітаю вас, дорогі патріоти. Ми врятували свій суверенітет від підступних Піндос. Ура! Прощай, Росія! Ми пам’ятатимемо тебе. Ти була хороша. Чого вже там...
А за наявності демократичною і вільною України московський варіант розвитку Історичної Росії не здаватиметься безальтернативним, саме в цьому і є причини кремлівської самогубною політики.
А саме на цьому наполягає Кремль!
І чим успішніше буде київський варіант, тим дурніший, підліший та безперспективний сприйматиметься людьми (у тому числі – і в самій Росії) московський.
Тому Кремль робить все, від нього залежне, щоб київський проект не був реалізований. У всякому разі – успішно реалізований.
Довідка:
Альфред Кох – відомий російський політик, у минулому – російський державний діяч, нині – опозиціонер. У 1990-x роках був головою Держкоммайна Росії (1996-1997рр) і заступником Голови Уряду Російської Федерації.

Мюнхенський синдром нової Європи
Небо ще не впало і земля ще не розверзлась. Але безвинні жертви терористичного нападу на Малайзійський Боїнг вже пережили свій апокаліпсис. Вони в Раю. Їм прощені всі гріхи.
Складається враження що й Росії та армії її терористів на Сході гріхи також можуть бути прощені. Якщо й не так, то про них у високих єврокабінетах говорять складною дипломатичною мовою.
Що має ще відбутися, аби Європа, найперше її політичні очільники, зупинили реванш Росії Путіна?
Кажуть, будь-яке повторення історії проявляється фарсом. Невже?
Як і Путін, Гітлер ставив у 30-х минулого століття мету васалізації всієї Європи. Австрійський аншлюс і капітуляція перед ним, управляючої на той час Англії та Франції, 30 вересня 1938 року в Мюнхені, відкрили Польщею ворота Другої Світової війни. Це стало політикою умиротворення і невтручання політичних еліт цих супердержав, аби за інерцією до 1914 року втримати європейську рівновагу сил і зберегти вільну світову торгівлю. Звичайно, їх об’єднував спільний ворог. Совєтський Союз. Гітлер не прийняв пропозицію про спільну Європу, а почав створювати власну колоніальну імперію.
Важко сказати чи була наступна світова війна фатальною необхідністю. Але очевидним є той факт, що якби ініціатори Мюнхенського зговору об’єднали зусилля із Америкою, то Гітлер, найшвидше, не наважився би на "бліцкриг" і змушений був би змінити стратегію й для Німеччини. Чемберлен, повернувшись у Лондон, радісно заявив в аеропорту: "Я приніс мир нашому поколінню". Шокований Черчилль відповів: "Англії було запропоновано вибір між війною та безчестям. Вона обрала безчестя та отримує війну". І ще. "…Це тільки початок розплати. Це тільки перший ковток із гіркої чаші, яка буде запропонована нам з дня на день, якщо не настане неймовірного відновлення морального здоров’я і воєнної потужності, якщо ми знову не очуняємо і не зробимо ставку на свободу…".
Хто стане в оновленій Європі новим сером Вінстоном Леонардом Спенсер-Черчиллем?
Чи розуміють лідери Євроунії всю провальність своїх спроб створити ефективну систему дипломатичних інструментів в організації колективної безпеки на європейському континенті в стосунках з державою, яка обрала основоположним способом зовнішньої політики – війну. Спочатку – енергетичну. Дальше, за повернення "соотечественников в Русский Мир". А, тепер і на майбутнє, - використання тероризму для завоювання чужих територій разом з народами і створення "власної колоніальної імперії".
Багато хто буде вважати це тільки риторикою патріота. Але перед Україною була війна з Грузією яка втратила значну частину свого територіального суверенітету під дипломатичні мантри держав спадкоємниць, учасників Мюнхена. Не забудемо й про криваву драму Чечні, добровольці з якої, разом із професійними найманцями з усієї Росії, жорстоко і цинічно вбивають вже не тільки українців, але й європейців.
Брюсселю варто перестати дивитись на війну в Україні як регіональну проблему, на Росію – як третю сторону в ній, а на власні егоїстичні інтереси – як надмінність і перевагу над країнами, що намагаються порвати колоніальні кайдани колишньої Імперії зла. Саме її беззастережною спадкоємницею і стала сучасна Росія Владіміра Владіміровича Путіна. Натомість ідеології комунізму, вона активно використовує московське  православ’я і міфологію спільності, витрачаючи на пропагандистське зомбування світу, інформаційну війну з ним до 1% ВВП.
Уявимо на мить, що Європа не вагалась би, не підігрувала би Путіну, реально консолідувалась зі Штатами і ввела таки третю хвилю – галузевих і секторальних, - санкцій. Чи посмів би Путін зухвало ввести в Україну ЗРК Бук, що є доконаним фактом? Можливо, він почав би реалізовувати свою загрозу введення в Україну регулярних збройних сил. Як Гітлер перед Мюнхеном. Але Путін змушений був би тоді рахуватися з тим, що ордер міжнародного трибуналу на його арешт міг бути би виданим набагато швидше, аніж думають про це його радники.
Але не варто ділити відповідальність за вбивство 298 безвинних цивільних людей з ким би то не було. Персонально у всьому винен Владімір Путін. Розпочавши війну з Україною, вийшовши в односторонньому порядку з прямого Будапештського договору з нею, грубо порушуючи всі можливі норми, правила і традиції міжнародного права, руйнуючи світопорядок,  направляючи у сусідню державу перевдягнутих у "зелених чоловічків" своїх  професійних військових разом із найманцями-добровольцями, щедро оплачуючи їхні послуги, постачаючи новітню зброю разом із спеціалістами по її обслуговуванню і диверсійними групами, Владімір Путін є співучасником усіх злочинів які супроводжують цю війну. Включаючи і теракт з Боїнгом. Родичі і близькі загиблих вправі вимагати кримінального розслідування у зв’язку з цим і видачі ордеру на його арешт. Лідер Росії може стати в одну мить невиїзним, неефективним управляючим супрерядерної держави і незручним для багатющого внутрішнього олігархату. Очевидно, на перевірку відданості оточення і мобілізації навколо себе ключового російського істеблішменту 22 липня Путін зібрав Радбез, який нічого не визначив, не прийняв і не вирішив. Путін хотів подивитися в очі решти мінорітарних акціонерів Росії і пересвідчитись що його не доконає доля Павла І, що можна вважати, менш-більш історичною традицією у Великодержавній.
Одночасно російська пропагандистська машина, захлинувшись маячнею посягання на кремлівський борт №1, починає говорити про казус ("ошибку"). Напевно виконавця. Професійного розвід-диверсанта Гіркіна, який неминуче безслідно, по заготовленій легенді, розчинеться. Така у нього професія. Цю тему активно вже "жують" західні ЗМІ. Мета – врятувати "обличчя Путіна" і "м’якою силою" Меркель, Оланда та інших змусити його деескалувати війну на сході України. Це очевидно за результатами засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС. Їхня ініціатива направити в Україну цивільну поліцейсько-судову місію із штабом в Києві та бюджетом 2,7 млн. євро, більше аніж дозволяє Путіну знищувати Україну. Використовуючи тероризм як засіб ведення війни проти всіх. Це при тому, що Європа продовжує, на відміну від США, забезпечувати російські терористичні загони суперсучасною, високоточною зброєю: військове співробітництво з нею повністю не припинено, а президент Олланд пішов ще дальше ніж його історичний колега Даладьє – він передає Путіну наступальні ударні "Містралі" типу, що це не зброя, а тільки засіб її доставки. Не звертаючи увагу на тиск Обами, Меркель, Кемерона і страждання жертв від зброї на європейських технологіях в Україні. Якій ЄС, як і США, зброю продавати чомусь не хочуть.
Можливо, нас має ще більше пригнітити той факт, що українська влада не припинила військову співпрацю із своїм прямим ворогом, який 23 липня із російських систем ПВО знищив дві українські Сушки.
Росія відчуває свою моральну перевагу і неприпустиму самовпевненість вуличного бійця який в одиночку, із голоблею, ходить битися із сусіднім селом. Скільки коштують європейські цінності за які так відчайдушно билися українці на Майдані проти диктатури Януковича і загинула беззбройна "Небесна сотня", аби сплатити їх ціну Європі для відмови від підтримки неофашизму, російського войовничого націонал-шовінізму? Невже сто, двісті мільярдів євро зисків від російських преференцій є коштовнішими незалежності, свободі, рівності і безпеці? Скільки коштує життя жертв малайзійського авіарейсу, збитого російською ракетою з російського Бука? Чи можна вважати помилкою цілеспрямований постріл ракетою в літак, коли вольовою та інтелектуальною стороною свідомості виконавців, посібників, організаторів охоплювалась неминучість жертв? Чи будемо ми сперечатися в юридичній казуїстиці про усвідомлення злочинцями об’єму трагічних наслідків, включаючи і кількість жертв?
Чи можемо ми сьогодні, таким чином змиритися з бажанням європейських лідерів зберегти "обличчя Путіну" й дати йому карт-бланш на перетворення України в зону гуманітарної катастрофи? Це питання, найперше, до європейської громадськості. Мюнхенський зговір вдався саме тому, що громадянська думка була захоплена не тільки зненацька, але й  виявилася  не спроможною до протесту і тиску на свої Уряди.
Якщо зараз не прийняти рішення і не зупинити Владіміра Путіна, то він, як це було і в минулому, звично "заговорить" світ.  
Нам варто, врешті-решт, зробити висновок, що ми маємо розраховувати, виключно, на власні сили в боротьбі з Росією. Час називати речі своїми іменами і навчитись владі говорити правду суспільству. Це єдиний шлях зберегти і примножити його довіру. Українці не хочуть ганебного миру. Як і перемир’я із сепаратистами. Вони готові воювати і нести жертви в ім’я свободи, державності, – як національної ідеї, та свого європейського майбутнього. На їхньому боці 67% європейців, які розглядають Росію як агресора. Їх мають почути європейські лідери, аби зберегти цінність і цілісність та унікальність, об’єднаного в демократичний альянс, європейського континенту. Росія, експортуючи в Європу, через монопольне постачання нафти і газу, корупцію, буде робити все аби розколоти  дивовижний союз європейських народів, дискредитувати їхні традиційні цінності і, таким чином, відновити світову нестабільність. Підірвати засади західної цивілізації для встановлення на цій нестабільності євроазійської цивілізації.
Українська влада має більш рішуче і послідовно вимагати від Заходу підтримки у визвольній боротьбі з Росією та ліквідації її терористичних загонів на власній території. Разом із відновленням суверенного управління Кримом. Коли президент Порошенко говорить про позов до терористів, що може забезпечити їм судовим рішенням високу легітимність, то краще використати чинний закон "Про боротьбу з тероризмом" і зобов’язати Генерального прокурора звернутись до суду та визнати ті ж ДНР і ЛНР, разом з іншими озброєними угрупуваннями, терористичними організаціями з усіма витікаючими звідси наслідками. Водночас, із оприлюдненням поіменного списку всіх терористів, який постійно буде оновлюватись. Після цього звернутися до світової спільноти включити ці терористичні організації та їх організаторів у список міжнародного тероризму.
Важливо, не стільки про це говорити, як зробити. Особливо в тій частині де Росія може бути визнана спонсором міжнародного тероризму.
Зрозуміло, що на порядку денному стоять ключові питання, які варто обговорити із суспільством. Якщо президент бажає бути його ефективним лідером: необхідність введення воєнного стану на Сході для створення найбільш ефективної системи управління військовими операціями; про введення візового режиму з РФ, створення ешелонованої системи захисту східних кордонів в умовах війни з метою упередження швидкого просування російських військ на територію України; припинення будь-якої співпраці з РФ у сферах, що можуть бути використані для ведення війни з Україною; звернення до ООН про визнання Росії воюючою стороною, країною – агресором, яка є спонсором міжнародного тероризму для блокування на час війни її участі в РБ ООН як постійного члена з можливістю вето; зважаючи, що після теракту з Боїнгом Росія продовжує нарощувати бойові операції на території України, що створює нові непрогнозовані загрози терористичних акцій, особливо які можуть бути використані на українських АС або інших визначальних технологічних об’єктах національної безпеки, з метою припинення нарощування агресії з боку Росії, вимагати в ЄС і США, в межах формули "м’якої сили" застосувати фінансово-економічні санкції третього рівня, які би унеможливили продовження розгортання війни на кордонах з Європою.
Власне, треба скористатись шести пунктами для ЄС і США одного з кращих українських патріотів Михайла Саакашвілі.
1.     Надати Україні пряму воєнну допомогу.
2.     Заборонити західним компаніям вкладати інвестиції в російський нафтогазовий комплекс.
3.     Припинити закупівлю нафти із трубопроводу "Дружба" і ввести санкції за купівлю російської нафти.
4.     Повністю заборонити військову співпрацю з Росією, включаючи "Містралі".
5.     Протистояти російській пропаганді на Заході, заборонити Західним компаніям представляти Росію і її компанії з державною участю.
6.     Розглянути питання про можливість заморозити російські валютні активи Федеральним резервам США і Європейським центробанкам.
Колишній президент Грузії не радить одразу натискати на курок. Навіть оголошення подібного плану Західними лідерами може зупинити Путіна. Попри те, що в силу своєї колишньої професії він є досить стресостійким і здатним, переслідуючи нав’язливу мету до тривалого блефу. Але він раціональний та спроможний, навіть у скрутних умовах, діяти логічно. При цьому, він поки що залишається найсильнішим лідером владної російської політичної еліти, жорстким, достатньо агресивним з огляду на готовність захищати уявні національні інтереси і ходити над краєм прірви. Особисто він ніколи не відмовиться від війни з Україною, оскільки це буде його особиста поразка і фінал політичної кар’єри. Він ще вважає себе могутнім. Він хоче війни. "Важнейшим гарантом суверенитета и территориальной целостности России остаются наши Вооруженные силы… В этой связи необходимо полностью и в срок реализовывать все запланированные меры по укреплению обороноспособности страны, в том числе, разумеется, в Крыму и Севастополе, где нам фактически приходится заново воссоздавать военную инфраструктуру". Це завершальні слова стенограми промови Путіна на останньому засіданні РНБ Росії.
В Європи є два шляхи. Як і перед Мюнхеном. Віддати Україну або її частину (російськомовну) Путіну, чи згуртовано, разом із США, повністю позбавити підтримки Західної цивілізації. Перше викличе жорстоку і кровопролитну визвольну війну українців яка може мати всі шанси підпалити Європу. Це зруйнує світовий порядок і, на тривалий час, міжнародну стабільність. Другий – Путін змушений буде відступити або йому прийдеться піти.
Розкидані по пшеничних полях Донбасу безвинні жертви малазійського Боїнгу напевно молять Західні еліти визначитись.
За день до трагедії, я, із сім’ю, прилетів у Бориспіль. Наступного дня, німо ковтаючи сльози із дітьми і дружиною, вдивляючись в жахливі картини терористичного акту, подумав: Ось є сім’я. Велика. Що живе у взаємній любові, кохається у мінливих подіях життя. Мріє. Будує плани. Чекає вихідних. А потім їй залишаються хвилини усвідомлення смерті. І все. Світ скінчився.
Довідка:
Степан Гавриш - Директор Інституту політичної кризи, доктор юридичних наук, політик

Лія Ахеджакова прочитала "Реквієм" російського поета Орлуші про катастрофу Boeing-777

Російська акторка Лія Ахеджакова, яка підтримувала українців ще з початку подій на Майдані, в ефірі каналу "Ехо Москви" процитувала вірш поета з РФ Андрія Орлова, у якому автор вжахнувся цинічною реакцією Кремля і його прихильників на загибель пасажирів авіалайнера Boeing-777, збитого ракетою "земля -повітря" в небі над Донецькою областю.
"Кілька рядків дуже хочеться прочитати. Чудесні вірші, це такий чудовий поет... Орлуша", - сказала Ахеджакова про твір Орлова, який публікується під псевдонімом Орлуша.
Вірш "Реквієм за MH-17" Орлуша присвятив трагедії 17 липня, коли в небі над Донецькою областю терористи збили пасажирський авіалайнер МН-17, на борту якого було 298 людей, серед яких 83 дитини, і розмістив його на своїй сторінці у Фейсбук.
Нагадаємо, Лія Ахеджакова раніше заявляла, що Майданом українці дали росіянам урок громадянської активності та мужності.
Ось цей вірш:
Реквием по MH-17
Что бы, и кого я ни любил,
Говорю ответственно и хмуро:
Я – один из тех, кто подло сбил
Самолёт, летевший до Лумпура.

Нету у меня страны иной,
И сегодня, как ни горько это,
Я национальности одной
С так умело пущенной ракетой.

Я сейчас на первых полосах
Мировых газет, жесток и страшен,
Я и сам себе внушаю страх
Тем, что я частица слова RUSSIAN.

Я национальности одной
С тем, кто говорит, что «не хотели»,
С тем, кто в небе над чужой страной
Выбирал без сожаленья цели.

Прозвучит кощунственно и зло
Эта запоздалая банальность:
Может, мне с тобой не повезло,
А тебе – со мной, национальность?

Мой народ, который позабыл
И простил себе себяубийство,
Я вчера с тобою вместе сбил
Лайнер в украинском небе чистом.

Да, сегодня я – один их них,
Тех, кто мне противен, гнусен, гадок –
Тех, кто хочет, чтобы у других
Было больше взлётов, чем посадок.

Сбили все, кто весело в facebook
Размещал зловещих орков лица,
Сбили те, кто установку «Бук»
Тайно гнал через свою границу

Сбили те, кто словом вдохновлял,
Кто вооружал скота и хама,
Сбили те, кто мальчика распял
Между КВНом и рекламой.

«Боинг» никуда не долетел,
Но ещё не кончились мученья:
Двести девяносто восемь тел
В Грабово, в плену у ополченья.

Кучки иностранных паспортов,
Тапки, шляпки, детские игрушки,
И проломлен трупом жалкий кров
Безымянной грабовской старушки.

Кто конкретно и откуда сбил,
Следствие, должно быть, установит,
Ну а я останусь тем, кем был –
Русским по рождению и крови.

И пока политиков умы
Не готовы для перезагрузки,
Я за них признаюсь: сбили мы.
Я – виновен, потому, что русский…

Андрей Орлов (Орлуша) 18. 07. 2014

Польський уряд скасував усі заходи Року Польщі у Росії через ситуацію в Україні

Через ситуацію в Україні польський уряд скасував усі заходи Року Польщі у Росії, які були заплановані на 2015 рік.
«Міністр закордонних справ Радослав Сікорський та міністр культури Малгожата Омилановська однозначно оцінили, що в нинішній політичній ситуації, і через все те, що відбувається на Україні, в ситуації, коли був збитий літак, неможливо проведення Року Польщі в Росії», – повідомила прес-секретар уряду Малгожата Кидава-Блоньска, передає Російська служба ВВС.

Нагадаємо, українці, білоруси і поляки заспівали «Путін х*йло» на музичному фестивалі.